Тема уроку Звертання - одна з вагомих частин мовленнєвого етикету (продовження)
Звертання - найяскравіший і часто вживаний вид мовленнєвого етикету. Суть його полягає в тому, щоб назвати співрозмовника з метою привернути його увагу, звернутись з проханням чи пропозицією.
Майже скрізь постукування пальцем по лобі означає: «Ну й дурень же!». А в Голландії так виявляють свій захват: «До чого ж розумно!»
У більшості європейських країн на прощання махають рукою. Але в Греції такий жест розуміють так: «Забирайтесь під три чорти!»
Сьогодні реєстр слів-звертань офіційного вжитку складають пане (пані, панове), добродію (добродійко, добродії), друзі, товариство, колеги, громадо, громадянине (громадянко, громадяни), товаришу (товаришко, товариші), які супроводжують етикетні означення вельмишановний, вельмиповажний, глибокоповажний, високодостойний, шановний, напр.: шановні колеги, глибоко поважні пані та панове, дорогі (любі) друзі.
Форма звернення адресанта до адресата залежить від характеру взаємин між ними, наприклад: Вельмишановний пане!; Шановний добродію!; Дорогий друже!; Кохана! Присвійні займенники як означення до слів-звертань надають зверненню відтінку близькості, сердечності, наприклад: Високоповажний наш наставнику!; Кохана моя дружино!; Любий мій Іванку! Вживання імені та прізвища (Високоповажна пані Ларисо Кузьменко!) підкреслює повагу, позначену урочистістю, щирістю, вживання самого лише прізвища (Високоповажна пані Кузьменко!) звучить офіційно; ім’я без прізвища (Шановна пані Ларисо!) засвідчує близькість знайомства, приятельські стосунки.
Звертання громадянине (громадянко, громадяни) підкреслює рівність усіх членів суспільства перед законом як осіб, що користуються громадянськими правами і мають певні обов’язки.
Однією з форм звертання до незнайомих людей, яким наперед виказуємо «кредит довіри», є слово друзі.
У розмові з колегами, звертаючись до керівників установи, організації узвичаєною є форма звертання на ім’я та по батькові, наприклад: Сергію Петровичу, Юліє Степанівно.
Звертання товаришу з’явилося в українській мові на початку XX століття і використовувалося в інтелігентському середовищі в значеннях: людина, зв’язана з ким-небудь дружбою; людина, ідейно зв’язана з іншими людьми.
Які жести й рухи є ознакою невихованості?
• Упиратися руками в боки; засувати руки в кишені, без потреби розмахувати руками під час розмови; закривати рота рукою при розмові.• Плескати по плечу можна тільки дуже близьку людину в дружній розмові, інших – ні.
• Непристойно «прикипати» поглядом до когось, особливо якщо це незнайома вам людина.
• Непристойно вказувати на людей пальцями (показати можна словами або поглядом).
• Не слід сидіти зігнувшись або розвалившись в кріслі.
• Не слід дуже високо закладати ногу на ногу, хоч закладати їх у межах пристойності дозволяється навіть жінкам.
2.Використовуючи формули мовного і мовленнєвого етикету (шановний, вельмишановний, любий, дорогий, поважний, коханий) скласти три речення, щоб звертання були на початку, в середині та в кінці речення. Визначте вид звертань за будовою.
3. Перебудуйте речення так, щоб іменники у називному відмінку (підмети) стали звертаннями:
Сонце ласкаве зігріває весняні сходи.
Брат поспішав до школи.
Чудова українська пісня завжди лунає на свята.
Мрії так часто супроводжують мене.
д/з
повторіть правила §57
Перепишіть речення, розставляючи потрібні розділові знаки. Звертання обведіть кружечком, а підмети (якщо вони є) - однією лінією
Грай моя пісне як вітер сей грає.
Слово моя ти єдиная зброя ми не повинні загинуть обоє.
І тут можна помилитись Марійко у своїх здібностях.
Галю Риба вже прокинулась.
Спи дитинко сном міцним.
Де ти фантазіє там радощі й весна.
Немає коментарів:
Дописати коментар