1. Уважно прочитайте та запам`ятайте:
Важко уявити собі людину, яка б не хотіла вміти впевнено, розкуто і вільно триматися в будь-якому суспільстві і компанії. Кожен мріє подобатися, привертати до себе увагу оточуючих своїми манерами і зовнішністю. Як домогтися цього? Дуже просто — оволодіти мистецтвом етикету спілкування.
Як звертатися до людей
Є три види звертання:- Офіційне (громадянин, пан);
- Дружнє (шановний колега, старий, любий друже);
- Фамільне, допустиме тільки серед найближчих друзів.
До старших за віком потрібно звертатися на «ви».
До незнайомих ровесників теж потрібно звертатися на «ви».
На «ти» звертаються тільки до найближчих друзів.
Ось найпростіший приклад мовного етикету. Існує правило: щоб бути ввічливим у нас – треба знати ім’я та по батькові того, з ким спілкуєшся. Застосування його: при вітанні – обов’язкове (не «Добрий день!», а «Добрий день, Іване Степановичу!»), в процесі розмови – повторювати при звертанні, питаннях, ваші реакції на сказане – обов’язково (обминання імені та по батькові в розмові – прояв неввічливості).
Наші імена – це та жива нитка, яка зв’язує нас із нашим родом і з нашим народом, з нашою землею, культурою, мовою. Іменем людина пов’язується з сьогоденням, у якому є всі можливості заслужити собі добре ім’я. Тому до свого імені, до імен інших людей, до імен взагалі слід ставитися з повагою, пам’ятаючи, що повага до імені є повагою до особистості, до людей, які вибрали це ім’я, до традицій свого народу та норм свого суспільства. В українській мові звертання має форму кличного відмінка: Олеже Сергійовичу, Лідіє Степанівно.
Отже, пам’ятати імена та по батькові своїх колег, друзів, знайомих, не перекручувати і не висміювати їх, називати на ім’я та по батькові, розмовляючи, вітаючись і прощаючись, – це необхідна для вихованої людини передумова контакту.
Золоте правило: вимовляйте слово «Ви» голосно, а слово «я» пошепки. Слово «я» вимовляють пошепки, а точніше – зовсім не вимовляють учені: в офіційному науковому спілкуванні відсутня форма авторового «я» (я відкрив закон, я довів теорему). Офіційно-ділові папери також не мають авторського я.
Часто розмова двох відбувається в присутності третього. Про цю людину не радять, згадуючи її або посилаючись на неї, говорити «він казав», «ось вона чула»; треба цю людину певним чином називати. Це може бути прізвище, ім’я та по батькові, посада, звання тощо. Про зовсім не знайому вам людину, присутню при розмові, можна сказати «наш співрозмовник». Сказати в цій ситуації «він, вона» – це те саме, що показати на людину пальцем.
3. Вправа 1. Випишіть з вірша звертання.
Звертання щире, душевне, щедре-
Василю, Павле, Іване. Петре!
І так сердечно, і так ласкаво-
Наталю, Лесю, а чи Любаво!
До зборів, сходинки відкрито й радо-
чи товариство а чи громадо!
А найсвятіше душа приємле-
моя Вкраїно, кохана земле,
ти, сивий Дніпре, і ти, Дунаю,-
миліших серцю звертань не знаю.
Д/з відредагуйте речення із звертаннями (напишіть правильно речення):
Петенька, йди сюди!
Ой ти, мій котик!
Андрюшка, відкрий очі -вже ранок!
Анічка, поділи грушу пополам!
Дєвочки, осторожно!
Шофер, притормозіть, будь ласка!
Вибачаюсь тьотя, яка слідуюча зупинка?
Немає коментарів:
Дописати коментар