Дистанційне навчання українська мова 5-а, 5-б

ДІАЛОГ

Зверніть увагу, що треба взяти до уваги перед тим, як вступати у діалог:

ПРЯМА МОВА

______________



СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

____________________


ВСТАВНІ СЛОВА. ТРЕНУВАЛЬНІ ВПРАВИ 
(самоперевірка)

Вправа 1

На місці крапок вставити вставні слова, які підходять за змістом, їх обвести кружечком і написати вид.

Вправа 2

Прочитайте . Знайдіть речення зі вставними  словами, їх обведіть кружечком і напишіть вид.
1. Напевно, день і ніч дивився б кіно.
2. Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани.
3. Відомо, що розвитку творчих здібностей, безумовно, сприяють різні умови.
4. І ти завжди, сподіваюсь, будеш чесною людиною, якій можна довірити найважливішу таємницю.
5. Ти, мабуть, у світі нічого не боїшся.
6. І якщо він хизується, що йому, мовляв, байдуже, то кривить душею, маскує невгасимий внутрішній біль.
7. Художня кінематографія існує, як відомо, на базі літератури, кінодраматургії, отже, висока якість фільмів обумовлюється передусім творчою повноцінністю сценаріїв.
8. Пісня, здавалося, бриніла вже в ньому.
9. Кажуть, дні на полі - хліб у коморі.

Вправа 3
Складіть чотири пари речень, щоб в одних слова

- кажуть,

- чуєте,

- виходить,

- здавалося

були вставними, а в інших ці самі слова виступали в ролі членів речення.

Вправа 4
Прочитати. Письмово пояснити, чому в одному випадку виділене слово є вставним, а в іншому – членом речення. Пояснити, чому вставні слова не є членами речення.

Нарешті люди могли повернутись до рідних осель, до нив, які чекали невтомних хліборобських рук. Чи може бути щось прекрасніше за це?.. (Марко Вовчок.) Я, може, щось на світі зрозумію. (Л.Костенко.) Ярма, здавалося, народ повік не скине. (М.Рильський.) І життя здавалося без краю… (Є.Гуцало.)


Вправа 5
Переписати, вставляючи пропущені букви та розставляючи розділові знаки. Поставлені розділові знаки та букви підкреслити.

Піднялися всі люди, увесь край. О..же то була справді свята війна. (Марко Вовчок.) Як Лавра Україні личить над крутосхилами Дніпра! Здаєт..ся то сам Бог нам зичить любові, щастя і добра. (Д.Білоус.) Там цілий ліс набокуватих сосен. Мабу..ь такі там віяли вітри. (Л.Костенко.) До речі з лікувальною метою можна використовувати малину садову і дику. Це ж стосуєт..ся інших рослин: яблунь вишень черешень. (Н.Зубицька.) Іншая прегарна квітка може ще й пахуча, та не треба зразу хапать, бо, може, колюча! (В.Забіла.) Здаєт..ся часу і не гаю, а не встигаю не встигаю! (Л.Костенко.) Панове громадяни! Ця байка вам в пригоді може стане. (Л.Глібов)

Вправа 6
Випишіть із поданих речень вставні слова (словосполучення). Згрупуйте їх за значенням.

Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна. (О. Гончар) На щастя, надходив Андрій. (М. Коцюбинський) Ішла гроза зухвала, безумовно, в собі відчувши бушування сил. (П. Усенко) Видно, кожен збере, що зібрати зуміє, кожен творить красу зі своєї краси. (П. Скунць) Ніжність, наприклад, описати математично не можна. (В. Собко) По-перше, вона завжди знала всі уроки. По-друге, вона ніколи не спізнювалася. (О. Іваненко) Не жартуй наді мною, будь ласка. (В. Симоненко)

Вправа 7
З творів художньої літератури виписати по чотири речення зі звертаннями та вставними словами. Звертання та вставні слова підкреслити.

ВСТАВНІ СЛОВА ТА СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Вставні слова і речення
виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.

Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За допомогою вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків:
1. Безумовно, буде дощ.
2. Здається, буде дощ.
3. Кажуть, буде дощ.
4. На жаль, буде дощ.
5. Майте на увазі, буде дощ.
6. Отже, буде дощ.

У реченні вставні слова і речення:

1. 1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, напевно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;
2. 2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом..., за вченням..., на думку..., на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам’ятаю, чую, бачу тощо;
3. 3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;
4. 4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;
5. 5) вказують на порядок думок, зв’язок між ними, спосіб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.

Вставні слова і речення не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні.

---

Вставні слова і речення в усній мові не завжди виділяються паузами, але на письмі обов’язково відокремлюються парними комами, рідше — тире.

Щоб правильно виділити їх, треба орієнтуватися як на їхнє значення, так і на деякі інші ознаки.

Лише вставними бувають слова мабуть, по-перше, по-друге, щоправда, крім того, а втім, отже, у середині простого речення однак, одначе і проте.

І, навпаки,
ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито (це частки в реченні) і, отже, не виділяються комами.

1. Мабуть, ніщо так не радує людський зір, як зримий результат роботи. (Ю. Мушкетик.)2. Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. (Леся Українка.)3. З борців насміхалася доля, зростала, проте [у середині простого речення], їх громада. (П. Грабовський.)4. Сонце зайшло, проте [на початку простого речення] ще було видно. (О. Гончар.)5. Злива тривала майже годину. (М. Трублаїні.)

ЗВЕРТАННЯ

Звертанням називають слово в реченні, що означає назву особи чи предмета до якого звернена мова: Шановний Олександре Петровичу! Звертання не є членами речення, не відповідають на жодне питання, не пов’язуються сурядним чи підрядним зв’язком з головними та другорядними членами речення.

В українській мові форми звертання виражаються у кличному відмінку.
У звертаннях, що складаються
з імені та по батькові, загальної назви та імені, обидва слова вживаються в тільки кличному відмінку: Людмило Андріївно, Лідіє Давидівно, Олегу (Олеже) Тарасовичу, Маріє Антонівно, Миколо Свиридовичу; друже Гнате, пані Юліє, колего Валерію, добродійко Ярославо, брате Василю, товаришу Вікторе.
У звертаннях, що складаються
із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва слова, допускається також уживання прізвища у формі називного відмінка: пане Гризодубе (і Гризодуб), добродію Москаленку (і Москаленко), друже Паливодо (і Паливода), товаришу Зерове (і Зеров), добродію Щербаку (і Щербак), колего Рудичу (і Рудич), друже Братусю (і Братусь).
У звертаннях, що складаються
з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова, хоча друге може мати й форму називного відмінка: пане полковнику, добродію директоре, пане вчителю, хоч добродію бригадире (і бригадир), пане продавцю (і продавець).

Присутню особу слід називати на ім’я й по батькові чи на прізвище, якщо ж Вам невідоме ні ім’я, ні прізвище людини, то потрібно звертатися пан (пані, панно) або добродій (добродійко). Звертання за статевою чи віковою ознакою свідчать про невихованість особи (жінко, дєвушка, мужчина, діду, бабо (до незнайомих осіб) тощо).

Розділові знаки при звертанні

Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).
1. Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! (Леся Українка.)
2. Бажаний гість, тебе я бачить рада, Геральде, син Сігурда, сміливий князь. (І. Кочерга.)

У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється парними комами: Світи нам, день, безсмертними вогнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В. Сосюра.)

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику — тоді наступне слово пишемо з великої букви: Мій давній друже! Мушу я з тобою розстатися надовго… (Леся Українка.)

До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому не сплутайте його з членами речення.

Іменник у кличній формі (разом із залежними словами) виступає в реченні лише звертанням.
1. Рости, міцній, моя Вітчизно, во ім’я щастя на землі! (В. Сосюра.)
2. Благословенний будь, мій рідний краю! (Д. Павличко.)

Звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони. При ньому стоять або можна поставити займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку. Ці займенники до групи звертання не входять. Якщо ці займенники входять до складу поширеного звертання, то не окремо виділяються комами, а разом з усіма компонентами звертання.
1. Я люблю тебе, поле, простір твій, широчінь, твої пахощі й цвіт. (П. Дорошко.)2. Хлюпни нам [ти], море, свіжі лави! О земле, [ти] велетнів роди! (П. Тичина.)3. Зіроньки [вони — підмет] ясні небо покрили, вийди [ти], дівчино, серденько миле. (Нар. творчість.)4. Який ти красень, Києве ти мій, в убранні осені! (В. Сосюра.)

У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокремлені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил.
1. Слався, наша юність, і сади, й діброви, і міста, і села, край орлиний мій! (В. Сосюра.)2. Слово, моя ти єдиная зброє [відокремлена прикладка], ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка.)

Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.
1. Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках. (І. Нехода.)2. Гей ви, далі ясні, безкінечні й сині, як чудесно в світі молодому жить! (В. Сосюра.)3. Ой [частка] Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові. (Т. Шевченко.)