Всеукраїнський конкурс "До Дня Гідності та Свободи"

Вітання

Щиро дякую рідному 5-б за чудовий сюрприз. Люблю усіх 😘

Новорічна ярмарка

Учні 5-б класу охоче займаються рукоділлям і активно приймають участь у виставці новорічних композицій.

Участь в олімпіаді

Переможці олімпіади

Виховна година на тему « Профілактика захворювань на ВІЛ/СНІД»

Учні 5-б класу переглянули ролик про ВІЛ/СНІД та самостійно виготовляють буклети, щоб поділитися інформацією з перехожими.

Запрошую усіх на блог рідного 5-б класу!
https://our5bclass.blogspot.com/?m=1

Диктант до Дня писемності

Маковська Діана - переможниця у конкурсі диктантів, присвячених Дню писемності. Вітаємо!

90 років ОУН

Безпечний рух на дорозі

Конкурс малюнків у 5-б

З початком навчального року нас, освітяни! Натхнення, витримки і ентузіазму усім.

Проводимо гаївки на подвір'ї школи)

Говоріть красиво: 15 найкращих українських скоромовок для тренування гарної вимови

Українська мова є однією із наймелодійніших на планеті. На мовному конкурсі, який відбувся у Парижі у 1934 році, українську визнали третьою найбільш красивою мовою у світі (після французької та перської). Гарна українська вимова звучить інтелігентно та милозвучно. Тож, дуже важливо навчитися не просто мати великий словниковий запас, але й правильно вимовляти усі звуки.

Скоромовки мають велику користь для вироблення правильної дикції і артикуляції, підвищують культуру мовлення.

“Український інтерес” підготував добірку українських скоромовок, які будуть корисними не лише для дітей, але й для дорослих:

1. Був собі цебер, та переполуцебрився на полуцебренята.

2. Бобер на березі з бобренятами бублики пік.

3. Бук бундючивсь перед дубом, тряс над дубом бурим чубом. Дуб пригнув до чуба бука. Буде букові наука.

4. Вередували вереднички, що не зварили вареничків. Не вередуйте, вередниченьки, ось поваряться варениченьки.

5. Вовк-вовцюг вівцю волік. Вова вовку – вила в бік. Як завив же вовк-вовцюг, миттю випустив вівцю.

6. Галасливі ґави й ґалки в гусенят взяли скакалки. Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть.

7. Захар заліз на перелаз. – Захарку, злізь! – Захарку, злазь! Зумів залізти – Знай, як злізти.

8. Кинув кріп Прокіп в окріп. У окропі, окрім кропу кипить короп для Прокопа.

9. Кіндрат в брід брів – зустрів бобрів, зустрів бобрів – бобри у рів. Кіндрат добрів – змокрів до брів.

10. Не турбуйте курку – клює курка крупку.

11. Їхав Прокіп мимо кіл. Лічив снопи по три копи: одна копа ковпаком, друга копа ковпаком, третя копа ковпаком.

Ілюстрація: zlatka.com.ua

12. Невеличка перепеличка під полукіпком розпідпадьомкалась.

13. Стриб-стриб-стриб – підстрибує по стерні рідня: перепілка, перепел, перепеленя.

14. Фірма ферму будувала. Фірмі фарби було мало.

15. У чотирьох черепашок четверо черепашенят.

Джерело: https://www.uaua.world/13611/?fbclid=IwAR3h5ElEo-83XniIvXT0SSAaKA0KQ_daJ9E69Bys5VcDISgpCiBBJU-BC5c

Яке походження має слово 'дякую'?

Мабуть, кожен з нас щодня чує або говорить: "дякую", "щиро дякую", "сердечно дякую", "гарно дякую" тощо. Проте мало хто знає походження цього слова. А воно дуже давнє. Етимологія зберігає безліч цікавинок.  
Перш за все, варто відмітити, що ареал розповсюдження слова "дякую" дуже широкий - він охоплює майже усі індоєвропейські мови, зокрема німецька «danke», голландська «dank», англійська «thank», скандинавські «tak», «takk», чеська «děkuji», польська «dziękuję», словацька «ďakujem», а також вживається у білоруській «дзякуй».   

    Отже, навіть при побіжному аналізі видно, що, імовірно, ці слова походять з одного спільного кореня, з однієї давнішої мови, але пройшли різний шлях розвитку. Хочеться зробити ще одне припущення: українське дієслово «дати» та його слов’янські аналоги напевне походить із того самого кореня, який сягає санскритського кореня «да» (значення «дати», «дарувати»). Цим коренем, на думку певних етнологів та лінгвістів, може бути слов'янське слово - "дань", "данка", похідне від слова "давати". Звідси вимальовується наступне тлумачення: "даю дань" ("дяку віддавати", тобто віддавати шану) - "данкую" - "дякую" або "дзякую". Як бачимо дякування - було чимось сакральним. Переважно слов'яни дякували, складали дяку: батькам – найріднішим у світі людям, які стільки всього найкращого вклали в нас із самого малечку; чоловікові чи дружині – найдорожчій людині, яка крокує пліч-о-пліч з нами по життю; своїм дітям – великим чи маленьким, дорослим чи не дуже – за те, що вони у нас найкращі, бо вони наші, рідні; Богу - який подарував життя, здоров’я, весняний день чи літній захід сонця, осінній дощ чи зимовий морозець;     Слово “дяка” означає почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу, а  також вираження такого почуття.
Джерело: http://spadok.org.ua/mova-i-pysemnist/yake-pokhodzhennya-maye-slovo-dyakuiu

"Садок вишневий коло хати"

Свято, присвячене творчості Т. Г. Шевченка